Чи це буде експорт, чи виробництво безпосередньо в конкретній країні, багато у чому є питанням економічної доцільності, крім тих випадків, коли у справу втручаються політики.
Читайте також: Як зріс товарообмін між Україною та США впродовж року: Порошенко назвав цифру
Вільні ринки, фікція, вільна конкуренція характеризується лише обмеженим втручанням та регулюванням, але у жодному разі не їх повно відсутністю.
Найнаочнішим прикладом є сьогоднішня політика адміністрації США щодо товарів походженням з ЄС, Канади, Китаю. Часто увага акцентується на сумах митних та інших загороджувальних заходів, які вживаються "трампістами". У випадку Китаю мова йде про суми еквівалентні 250 мільярдам доларів, у випадку країн ЄС мита торкались товарів на суму 6,4 мільярда євро із загрозою збільшення до 20 мільярдів.
Природа таких заходів криється у прагненні збереження балансу торгівельних відносин. Про що мова? Очевидно, що в силу різного характеру розвитку, природних ресурсів, податкового навантаження ті чи інші країни мають конкурентні переваги над виробниками аналогічних товарів інших країн, а говорячи простіше їх продукція дешевша.
У такому випадку, країна яка виступає ринком збуту, повинна захистити власного виробника, повинна забезпечити баланс імпорту та експорту у торгівельних відносинах, для того, щоб не збільшувати дефіцит власного торгівельного балансу, не збільшувати соціальної напруги, не нарощувати рівень безробіття тощо.
Читайте також: Переваги вільної торгівлі: на скільки виріс український експорт до Канади
У випадку України таким прикладом є квоти встановлені для безмитного експорту нашої продукції до ЄС. Відкривши для українських виробників ринок ЄС ризикують "згубити" частину власних фермерських господарств, тому інтеграція українських виробників у ринок ЄС здійснюється поступово, чому останні, звісно, не сильно радіють.
Повертаючись до США та ЄС, типовий приклад – виробники автомобілів. Трамп неодноразово зазначав, правда доволі необґрунтовано, що якщо Ви бажаєте продавати німецькі авто у США, то розміщуйте виробництво не у Мексиці, а саме на території США, створюючи робочі місця для американців.
Україна у цьому сенсі не особливо вирізняється, зокрема, свіжий приклад того, це промова гаранта озвучена на зустрічі з представниками ІКЕА, у якій він зазначив, що основним є 2-й етап партнерства, при якому, компанія розмістить в Україні виробництво продукції.
IKEA
Цьому благоволить і наявність сировина, і кваліфікованої та відносно дешевої робочої сили, і як не як 40 мільйонів споживачів. Тим паче, що аналогічні виробничі потужністю ця компанія вже зводила і в РФ, і в країнах Балтії, і кожного разу обсяг інвестицій коливався у середньому від 60 до 70 мільйонів євро.
У цьому ключі варто розуміти, що і нашим фінансово-промисловим групам, якщо вони воліють завойовувати та закріплюватись на іноземних ринках, доведеться, дотримуючись взаємності, інвестувати не лише у модернізацію та нарощення внутрішніх потужностей, але робити те ж саме і за кордоном.
Для оцінки поточної ситуації, зазначу, що за даними Tax Justice Network за 10 дореволюційних років з України виведено близько 167 мільярдів доларів. У такому випадку, можна припустити, що, мабуть, українці інтенсивно повинні були фінансувати іноземні ринки, однак усе не зовсім так.
Читайте також: Made in Ukraine: як українські підприємці та дизайнери підкорюють світ
В оприлюднених на початку літа результатах спільного дослідження МВФ, Університету Копенгагена та Національного банку Данії констатується, що "майже 40% позицій щодо усіх прямих іноземних інвестицій у світі – є повністю штучними, тобто вони утворені за рахунок фінансових інвестицій через порожні корпоративні оболонки тобто компанії, які не здійснюють реальної діяльності".
На підтвердження цього, на жаль, свідчить і дані офіційної статистики, оприлюдненої Держкомстатом, станом на початок 2018 року прямі інвестицій з України в економіки країн світу склали 6,34 мільярда доларів, а максимального значення цей показник досяг наприкінці 2013 року склавши 6,7 мільярда доларів США.
Втім, дивлячись на країни рецепієнти таких інвестицій, розуміємо, що їх характер, вірогідно, був скоріше удаваним, ніж дійсно реальним, адже 5,9 мільярда доларів з цих сум концентруються на Кіпрі та, очевидно, не послужать цілям нарощення виробничих потужностей чи освоєнням та закріпленням на новому торгівельному ринку зі створенням складової ланцюга доданої вартості.
Звісно, може мати місце локалізація акціонера, який володіє статутним капіталом же безпосередньо підприємства в іншій країні, для мінімізації податкових зобов’язань, втім Кіпр скоріше виступав місцем схрону коштів, ніж їх корисного використання.
Україні відомі не так багато прикладів, коли вітчизняні компанії ставали власниками активів за кордоном, а не просто здійснювали легалізацію чи вивід коштів. До таких прикладів варто віднести компанії харчової, аграрної та гірничо-металургійної промисловостей.
Зокрема, мова йде про фабрики компанії "Миронівський хлібопродукт" у Нідерландах, Словаччині, завод "T.B. Fruit" – у Польщі, сукупні інвестиції понад 7 мільйонів доларів; фабрики "Рошен" в ЕС, потужності Групи Метінвест в Італії (Trametal), Болгарі (Promet Steel), США (United Coal Company), Великобритании (Spartan UK).
Компанія "Миронівський хлібопродукт"
Нічого дивного у тому, що серед інвесторів в реальний сектор іноземних країн представлені компанії харчової, аграрної та гірничо-металургійної промисловостей це чітко співвідноситься зі структурою українського експорту. Втім, якщо Україна планує закріпитись на міжнародних ринках та привчити іноземних споживачів до товарів вітчизняного походження, до того, що українське – якісне та заслуговує довіри, такі інвестиції для компаній, є необхідністю.
Читайте також: Яйця, горіхи й горох: скільки експортувала Україна у 2018 році
Глобальні ринки будуються не лише за принципом вигоди, але й за принципом взаємності, тому, щоб бачити іноземні інвестиції у виробництва насіння, хімічної продукції для аграрної сфери, машинобудування, провіднико/шкіряних виробів для європейських автомобільних концернів.
Ми повинні сприяти тому, щоб український бізнес проникав на ринки суміжних торгівельних партнерів, а не лише виводив кошти, для уникнення оподаткування.