Проросійська кримська вата, яка так бурхливо святкувала "повернення" до статусу рабів імперії, яка щиро сподівалась на "жирні" (тоді ще) російські пенсії та платню, змушена тепер вислуховувати з вуст "братів" розповіді про те, що "грошей нема, але ви там тримайтеся" та про те, що "впійману рибу не годують". Певно, це японське прислів'я якнайкраще відображає те, що діється на загарбаному підступними мишебраттями українському півострові.

Читайте також: Крим ніколи не був українським, – намісник Києво-Печерської лаври

Втім, аби хтось не сказав, що даний матеріал – просто ще одна побрехенька, вигадана злою укрівською пропагандою про щасливий та процвітаючий "ісконно російський" Крим – автор навмисне використав для його написання виключно російські та власно кримські джерела. Як же живеться "впійманій рибині" в "рідній гавані"?

Мінус в голові

Слід зазначити, що апетити в неї схожі швидше не на риб'ячі, а на ті, які могло б демонструвати міфічне морське чудовисько – левіафан. Навіть на фоні справді щедрих московських дотацій, Крим у рейтингу рівня російської заробітної платні опинився аж на 70-му місці серед 85 регіонів Росії. Причина – місцеві кримські посадовці або неефективно витрачають бюджетні кошти, або просто їх крадуть. Таким чином, Крим просто перетворився на чергову "чорну дірку", в яку течуть та й течуть гроші російських платників податків – без якогось питомого результату. Таку ж, як, скажімо, Абхазія чи Придністров'я.

А спершу декларувалося, що півострів стане забезпечувати себе сам – ще й повністю. В 2014 році "голова республіки" Сергій Аксьонов заявив – мовляв, Криму знадобляться десь так 6 років, аби почати самостійно заробляти гроші.

Ми хочемо стати регіоном-донором. Я впевнений, що протягом найближчих 5-6 років ми зможемо переломити динаміку та вийти на те, щоб не сидіти на шиї в федерального бюджету, а мати власний бюджет розвитку,
– проголошував він тоді.

Що ж, 4 роки з тих "найближчих" вже майже сплили – а "динаміка" все така ж. Лишень трохи погіршилася – а правду сказати, не так вже й трохи. Просто погіршилася. Значно.

Зростання кримських доходів планувалося сягнути, активізуючи корабельні верфі, реформуючи санаторну систему, підвищуючи прибутковість украденого "Чорноморнафтогазу". Але не так сталося, як гадалося. Самозабезпечення, ніби міраж у пустелі, відсувається все далі й далі, а замість грошей, мов пісок, на голови кримських жителів сиплються фінансові проблеми. Бюджет Криму на 2018 рік має бути забезпечений грошима з федерального бюджету Росії на рекордні 77%. А до 2020 року залежність Криму від центрального бюджету становитиме 79% – якщо, звичайно, до того часу півострів ще взагалі залишиться під російською п'ятою. Дорогенькі "скрєпи" виходять для Москви ой, які дорогенькі...

Читайте також: В окупованому Криму зустріли Новий рік з Україною: відео

Саме тому як кримські, так і московські держпосадовці останнім часом намагаються про райдужні перспективи Криму не згадувати. Втім, у кримської окупаційної влади завжди напоготові пояснення – чому все так погано. Винна, звичайно, Україна. Так, Анатолій Заїченко, голова Рахункової палати Криму, заявляє – нібито "наша економіка дісталася нам у спадок від України в повністю розваленому стані, тож ми починали навіть не з нуля, а з мінуса". Такого, при якому навіть 70-те місце в рейтингу заробітної платні – це щастя. Зрештою, не 85-те ж... Ну, послухати пана Заїченка, то кримські керманичі ще й по ордену заслужили за таке чудове досягнення.

Економіка півострова стартувала зовсім не з мінуса й навіть не з нуля: в умовах другої хвилі світової кризи багато росіян поїхали в перші два роки відпочивати не за кордон, а саме до Криму. Скористатися цим там не змогли,
– заперечує Заїченку Василь Колташев, керівник Центру економічних досліджень, співробітник кафедри політекономії Російського економічного університету.

Чиновникам треба їсти

Обсяги невідшкодовних надходжень з федерального бюджету Росії з 2015 року зростали щороку: із 64,3 млрд рублів до 129,5 млрд, які були виділені на 2018 рік. Рекордним має стати 2020 рік (знову ж таки – за умови, що Крим не буде звільнено) – 150,3 млрд рублів. Тобто, обсяги московського фінансування "впійманої риби" зростуть у 2,3 рази. Водночас кримські можновладці відчайдушно піарять самі себе, обіцяючи "збалансованість доходів та витрат" – тобто, все ще розповідають, що Крим от-от, ну просто вже завтра стане незалежним від зовнішньої "підкормки". Тож за рахунок чого він житиме – за рахунок московської голки чи за власний? Що заважає Криму нині, вже без ненависного "українського ярма" та в "рідній гавані" реформувати хазяйство та припинити жебрацьке існування з милості московських хазяїв?

Все просто. Змінився державний прапор – не змінилась суть кримського чиновництва. Кримські чиновники закликають інвестувати в півострів – ні, не іноземних інвесторів, бо це в умовах санкцій просто неможливо. Російських. А ті просто не хочуть мати з тим Кримом нічого спільного.

У них же наразі – психологія порятунку капіталу, а не психологія розвитку,
– пояснює професор московської Вищої школи економіки Олег Вьюгін.

Але це – лише частина загальної проблеми. А є ще й звичніші: високий ступінь корумпованості, відсутність гарантій, проста некомпетентність місцевої влади. Дехто з росіян, щоправда, намагався за ці роки "зайти" до Криму, але повний юридичний безлад із земельною приналежністю, проблеми з документацією, проблеми з мафіозними структурами – відбили бажання працювати в Криму навіть у найскрепніших та найпатріотичніших росіян. Патріотизм патріотизмом, а захлинутися в бюрократичному вирі, який було здійнято саме задля того, аби "поховати" будь-які гроші, які з'являться на півострові, нікому з них не хочеться. Наслідки не забарилися: кількість власних, кримських інвесторів за 3,5 роки впала більше ніж удвічі, а частка бюджетних грошей у складі їхніх інвестицій – зросла аж у 5 разів, здебільшого – знову ж таки, за рахунок федерального бюджету Росії. Тобто, це не інвестиції, а субвенції – державні грошові вливання, не розраховані на отримання прибутку.

Російська економіка вже кілька років поспіль стрімко летить додолу. Рівень заробітної платні в регіонах логічним чином знижується, а от статистичні показники – парадоксально, але ростуть. Крим не є винятком: тут мало хто розуміє, як можна сягнути рівня заробітної платні в 33 тисячі рублів до 2020 року, якщо в 2017 для цього нічого не робиться. Реальна кримська середня зарплатня наразі не перебільшує 20 тисяч рублів. Але кримські чиновники все обіцяють та обіцяють – їм не звикати. Втім, цілком реальну, стрімко зростаючу соціальну напругу їм таким чином "заговорити" не вдається.

Читайте також: Росія побудує 50-кілометровий паркан між Україною та анексованим Кримом

В рейтингу якості роботи держпосадовців Крим посідає 80-те місце серед 85 регіонів. Це можна спостерігати, скажімо, на прикладі туристичної галузі. На початку, одразу після анексії, полилися порівняно великі за обсягами російські інвестиції в будівництво готелів та курортної інфраструктури. Прибутки кримчан, задіяних у туризмі, трохи піднялися – ось вона, "рідна гавань", скоро все буде просто чудово... але патріотична булька "Кримнашу" дуже швидко луснула і туристичні сезони провалюються один за одним.

В минулі роки до 90% туристів приїздили до Криму саме з материкової частини України – тепер таких, попри бадьорі розповіді інтернетних "знавців", залишилися, може, десятки, а може – й одиниці. Російські ж туристи, в умовах різкого падіння власних доходів, не бажають їхати до Криму навіть з патріотичних міркувань: платити задорого за "радянський сервіс" – нема дурних.


Поодинокі відпочивальники на колись переповнених туристичних базах Криму. Пляжі півострова після анексії Росією щороку безлюднішають

Тож і залишається кримчанам лаяти "нову" владу. Навіть найпатріотичніші, найватніші та найаквафрешніші з них, певно, вже второпали, що їх просто "кинули". Власне, а чого ще було чекати від кримінальної потолочі, яка захопила "хлібні" чиновницькі місця? Порти безнадійно чекають на круїзні лайнери, сільське господарство животіє без української води, кримська економіка, і за України не вельми здорова, лежить та не ворушиться...

Фсєвиврьоті!

Втім, самі ж кримські можновладці, звичайно, іншої думки. Вони слушно зауважують, що середня заробітна плата в Криму у 2015 році становила 22 тисячі рублів, у 2016 – 24 тисячі, а у 2017 – аж 26 тисяч. Про те, що середня платня в Росії офіційно становить 39 тисяч рублів, яких не наважуються обіцяти навіть до 2020 року, вони намагаються не згадувати. Бо на центральний бюджет у цьому випадку розраховувати немає сенсу: майже половина коштів, наприклад, у 2018 році спрямовуються на розвиток інфраструктурних проектів: наприклад, будування 250-кілометрової траси Севастополь – Керч, на відчайдушну спробу все ж таки дотягнути лінію електромереж через море з Росії до Криму – лінію, яку Путін ще в 2016-му році "ввів до експлуатації" і яка не працює ще й досі. Або ж – на нове летовище у Сімферополі, на яке було виділено 32 млрд рублів – не бізнес-інвесторами, а федеральним бюджетом Росії разом з банками "Росія" та РНКБ: перший формально належить одному з "гаманців Путіна", Юрію Ковальчуку, другий – напряму російському урядові. Можна ще згадати реконструкцію трьох кримських ТЕЦ (загальна сума – 31 млрд рублів) – вона проводиться їхнім рахунком, компанією "КримТЕЦ", яка, у свою чергу, належить Міністерству господарства Криму та "Південній енергетичній компанії". Тобто, знову ж таки – державний проект і ніщо інше.


Керченський, а відтепер – Кримський міст, ще один амбітний "проект" Путіна, який, схоже, не вдасться втілити в життя

Всі ці проекти так чи інакше, насправді здійснюються не стільки для "світлого майбутнього" жителів Криму (до якого ще невідомо, хто з них за таких умов доживе), а заради здійснення головної мети – перетворення півострова на військову фортецю. На забезпечення потреб потужного військового контингенту. А на платню, соціалку та інший мотлох зайвих грошей не залишається – впійману рибу, нагадуємо, не годують...

От і залишається патріотичним кримським жителям лише мурмотіти свої скарги по кухнях. При Вкраїні було погано, але можна було якось жити, при Москві доводиться виживати, а натомість кажуть, що все добре...

Кому в Криму жити добре?

Саме через те, що всі "хлібні" проекти Криму здійснюються заради військового контингенту, є тут принаймні одне місто, яке може сяк-так похвалитися доходами. Це, звичайно – Севастополь. Офіційно тут справи теж не надто "блискучі": в 2018 році запланований обсяг незворотніх надходжень має скласти 21,5 млрд рублів або 60% від всієї доходної частини (35,7 млрд). І навіть у цьому випадку бюджет кримської столиці є дефіцитним аж на 3,8 млрд рублів. А до 2020 року залежність від федерального бюджету підвищиться до 65%.

Проте, до Севастополя "заходять" ще й гроші російського Міноборони, бо це ж – головна військово-морська база на Чорному морі, цим містом персонально опікується Путін. Тож йому (місту, а не Путіну) таки перепадає трохи більше, ніж іншим.


Севастополь – надто важливий промисловий центр для Путіна у Криму, тому це місто як-не-як, а ще тримається на плаву

Так само "щастить" і тим кримським містам, де з'являються російські "ввічливі зелені чоловічки". Наприклад, Феодосії, де було наказано створити перший у Криму окремий десантний штурмовий батальйон. А до того сюди ж прибув розрахунок зенітно-ракетного комплексу С-400 – теж свято для міста, яке таким чином отримає бодай якісь гроші. Тобто, будь-яке процвітання нині пов'язується не з бізнесом, не з туризмом і не з сільським господарством, а виключно з мілітаризацією півострова. Росія має наміри збільшити кількість отих С-400 та ще й додати до них С-300 – тобто, півострів зі "здравниці" бадьоро перетворюється на "фортецю".

Читайте також: Кримський міст не запустять в 2018 році, – російський журналіст назвав причини

Проти кого ж дарагіє росіянє збираються тримати оборону (про "здійснювати напад" вони, як завжди, ані пари з вуст)? Ну, ясна річ, проти кого – проти братнього українського бандерофашистського народу. Який плекає підступні наміри – наприклад, знищити Керченський міст. Того мосту ще нема й невідомо, чи він взагалі фізично може бути збудований, але захищати 288 його опор треба вже зараз і всіма силами – силами, які вже нині майже вп'ятеро перевищують російський контингент, який стояв у Севастополі до анексії. А ще ж неподалік є Азовське море – а раптом там з'являться підводні човни НАТО? Зрештою, Росія нині опинилася у ворожому оточенні, навкруги – самісінькі вороги. Не до туризму, товариші нові співвітчизники. І не до вас. На вас грошей нема, але ви тримайтеся там. Здоров'я вам та наснаги.