Золото Закарпаття: коли новий інвестор розпочне видобуток?

Про це пише ВВС у своєму репортажі. Мужієво – єдина точка на українській мапі, де затверджені запаси золота.

Після тривалої перерви американський інвестор хоче відновити тут видобуток дорогоцінного металу.

П'ють вино і працюють на виноградниках

Дві продавчині серед вулиці перегукуються угорською. Старше населення Мужієва погано знає українську, краще – російську.

Молоді в селі не так багато – майже всі виїхали на заробітки до сусідніх держав. Але саме село має доглянутий і заможний вигляд: поремонтовані будинки, нові паркани. Під товстим шаром снігу ховається стара брукована дорога.

У бік сільського магазину йде Йосип. На ньому – світлий розстебнутий кожух і чоботи. Чоловік явно не поспішає. Питаємо його про життя у селі та золото:

– Чим переважно люди тут займаються?

– Чим? – після нетривалої паузи перепитує Йосип. – Вино п'ють. Ну або горілку. Ще на виноградниках працюють.

На зупинці розмовляють двоє молодих хлопців. Про відкриття родовища знають, і один із них запевняє: піде туди працювати. Хоче мати роботу вдома, аби не їздити за кордон.

Люди у сільських магазинах мало чули про нового інвестора і, здається, їх це питання мало цікавить. Про те, хто працював на руднику раніше, також кажуть неохоче.

Василь Фіцай уже 15 років головує в сільраді Мужієва. Бачив, як родовище працювало і як його ліквідували. Каже, що радий будь-якому інвесторові – з'являться нові робочі місця та гроші на село.

"Люди трохи бояться відновлення видобутку. Тут в останні три роки з'явилися проблеми з питною водою. У деяких криницях вона взагалі зникла. Але це не пов'язано з золотом, оскільки шахти там сухі. Та й підприємство на час виникнення проблем уже не працювало", – розповідає сільський голова.

"Уперті" руди

Історія з добуванням золота на Закарпатті – невтішна. Ще в радянські часи його дослідили і збудували шахти та наземні споруди, витративши десятки мільйонів карбованців.

У 1999-2006 роках тут видобувала державна компанія "Закарпатполіметали", але швидко збанкрутувала і припинила видобуток.

Володимир Михайлов, доктор геологічних наук, директор Навчального наукового інституту "Інститут геології КНУ ім. Тараса Шевченка", зауважує, що Мужіївське родовище спочатку розробляли на поліметали (свинець і цинк).

Саме тому воно було добре вивчене, і це суттєво полегшило підрахунок запасів золота.

На інших відомих золоторудних об'єктах України (Майське, Сергіївське, Клинцівське та інші) такі роботи, а це, насамперед, дуже дороге буріння, розпочали тільки в 90-ті роки.

Та гроші на розвідки швидко закінчилися, і Мужіївське залишилося єдиним золотим родовищем в Україні.

На думку пана Михайлова, Мужіївське родовище припинило видобуток із двох причин: значна переоцінка запасів золота і складні технологічні властивості руд, які належать до так званих "упертих".

Через це були значні складнощі під час вилучення золота і його значні втрати – більше ніж половина золота залишалася в породі.

Друга обставина – неодноразова зміна інвесторів через конфлікт інтересів на місцевому рівні.

Державна компанія за сім років існування змогла видобути всього близько 700 кілограмів золота (його у родовищі понад 50 тон), але довкола неї відбувся не один конфлікт.

Берегівський районний суд порушив низку адміністративних і навіть кримінальні справ, пов'язаних із "Закарпатполіметалами".

"Я бачив золото щодня"

У дворі Яноша (ім'я змінено на прохання героя) відкрита хвіртка. Він саме прибрав біля хати сніг і сів біля телевізора лускати насіння.

До нього нас направили сусіди – Янош працював на родовищі кількадесят років.

У будинку прохолодно, у пічці тліють дрова. На запитання про золото Янош відповідає дуже емоційно і відразу радить іти до сільради. Мовляв, саме там знають, що насправді сталося з видобутком.

Після закриття компанії Янош пішов на пенсію і тепер долею родовища не переймається.

"Якби совість чиста у них була, то вони би все розказали. А так – не розкажуть. Коли компанія закривалася, там були охоронці, які, фактично, охороняли злодіїв. Серед білого дня зник грейдер, з кочегарки – димар. І ніхто нічого не знав", – каже чоловік.

Янош не має сумнівів у тому, що компанія "Закарпатполіметали" не була збитковою, як стверджували власники. Справжні дані про видобуток приховували.

Каже, що фірма часто змінювала назви, інколи по кілька разів на рік. Він пам'ятає свою останню нічну зміну наприкінці грудня 2006-го. Перед святковими вихідними усі розуміли, що це останні дні компанії.

За словами Яноша, на видобутку золота тоді працювало не більше ніж 20 людей із усього Мужієва. Решта приїжджали з Берегівського та Іршавського районів, вахтові працівники – з Калуша (250 км. від Мужієва).

"Вони ж вам сказали, що золота було по кілька грам на тонну? А насправді траплялося так, що з тони руди вибирали кілограм золота за шість місяців. Я бачив золото щодня, тримав у руках, але нам суворо наказували ніколи і ніде про нього не розповідати", – захоплено розповідає Янош.

Коли вже виходимо з хати, чоловік обмовився, що свого часу потрапив під обвал у шахті. Але швидко отямився і подробиці розказати не захотів.

Новий інвестор працює лише в Україні та Східній Європі

У 2012 році дозвіл на видобування золота в Мужієво придбала приватна "Карпатська рудна компанія" (КРК). На той час золото тут не видобували уже шість років.

Спочатку компанія була зареєстрована в Донецьку на ім'я Валерія Бредихіна. Але в 2014-му перереєструвалася і стала приватним акціонерним товариством (ПРАТ), не змінивши назви.

Тоді ж нею зацікавилася американська компанія "Авеллана Голд ЛТД" Севеджа Браяна Черлеса з реєстрацією у США (за Єдиним держреєстром юридичних осіб).

На офіційному сайті інвестора сказано, що компанія має реєстрацію на Кіпрі і займається розвідкою та розробкою родовищ в Україні та інших країнах Східної Європи.

"Компанія заснована після Євромайдану групою міжнародних інвесторів, які сприйняли події в Україні як заклик до змін на інституційному рівні, що призведе до більшої безпеки для інвесторів, що готові залучити капітал у гірничий видобуток в Україні", – сказано на сайті компанії.

Отримавши дозвіл на видобування, КРК не змогла розпочати роботу, оскільки не мала доступу до родовища. Всі наземні споруди, як і раніше, належали компанії "Закарпатполіметали".

КРК викупила власність компанії на державному аукціоні, але та, після зміни влади у 2014, подала до суду скаргу, що її майно придбали задешево.

Проти КРК відкрили дві кримінальні справи. Спеціальний дозвіл на користування надрами тимчасово припинили. Але в січні 2017-го Вищий адміністративний суд дозвіл на видобуток відновив.

З 2014 року, поки на родовищі не було робіт, а за охорону не було кому платити, з його території викрали тонни металу. Розібрали всі виробничі та частину підземних споруд.

Представник "Авеллана голд" в Україні Микола Гожик каже, що це зробили місцеві мешканці.

Натомість селяни звинувачують владу і попередніх власників родовища.

450 тон шкідливих відвалів

Розробка золотоносного родовища на Закарпатті мала серйозні екологічні наслідки для довкілля.

Відвали, які тут лежать із 1970-х, містять велику кількість важких металів, які через дощі потрапляють у підземні води. Наразі біля родовища лежить понад 450 тон відвалів, які інвестор має ліквідувати. Інакше видобуток починати не можна.

Але Державне агентство водних ресурсів країни на наш запит повідомило, що за результатами досліджень у 2016 році вміст важких металів у водах Берегівського району не перевищує фонових значень.

Моніторинг поверхневих вод здійснювали у найближчих водоймах біля Мужієва.

А Держекоінспекція, починаючи з 2013 року, нагляду на Мужіївському родовищі не проводила.

Відвали на поверхні все ж містять концентрації сульфідів заліза та інших важких металів.

Цього не заперечує Державна служба геології і надр України. Та водночас повідомляє, що "Закарпатполіметали" використовували екологічно чисту гравітаційну технологію з використанням звичайної чистої води без реагентів.

"Ці відвали відпрацьованої породи можна розглядати в якості потенційного джерела забруднення довкілля", – повідомили у прес-службі Держгеонадр.

Зокрема – забруднення ґрунтових вод, які люди використовують для пиття і господарства, відзначили в відомстві.

У Державній службі геології та надр вважають, що перероблянням відвалу має займатися той, хто має дозвіл на користування надрами.

Прибуток від першого дня?

Офіс КРК розташований в Береговому. Половина кабінету Миколи Гожика, який зараз працює тут директором, завалена документацією по родовищу.

На столі – кілька шматків породи, в якій міститься золото.

Микола Гожик свого часу був головним інженером у "Закарпатполіметалах". Тепер він разом із сином, який у компанії обіймає посаду юриста, працює з новим інвестором.

"Тут може бути серйозне виробництво, яке забезпечить роботою 500 людей не менше ніж на двадцять років, а за нашими прогнозами – на років сорок-п'ятдесят. Державна компанія, яка тут працювала, видобула лише 5% корисних копалин", – розповідає пан Гожик.

Він вважає, що раніше на родовищі використовували неправильний підхід ще й через відсутність професіоналів.

Частина спеціалістів була з Кривого Рогу. Вони розумілися на видобутку залізної руди, де вміст заліза – 370 кг на тонну. Натомість золота в одній тонні руди, за його словами, 5-6 грамів. Тому технологія видобутку цих копалин значно відрізняється.

За словами Гожика, компанія спочатку витратить 50 млн. доларів: на рекультивацію відвалів і нове обладнання.

Інвестор впевнений, що всього за три роки видобутку витрати окупляться. Планується, що видобуток буде прибутковим із першого дня: у руді, окрім золота, є ще три складові: срібло, свинець і цинк. Вони теж мають свою ціну.

"Ці компоненти ліквідні, і продати їх буде не проблема. Водно-механічним способом збагачення ми добуватимемо з руди концентрати, які містять усі ці метали. Свинцеві концентрати – це мінерали свинця і цинку. У них буде все срібло і золото. А цинкові концентрати продаватимемо на металургійні комбінати", – розповів геолог.

Все золото, яке вдасться видобути в Мужієво, купуватиме Національний банк України. До цього зобов'язує закон "Про НБУ" – все здобуте в Україні золото має бути продане Нацбанку.

"Ціанідів не буде"

Закарпатські ЗМІ періодично пишуть про те, що відновлення видобутку шкідливе для місцевого населення. Пропонують відмовитися від цієї ідеї, а натомість розвивати в селі туризм.

Одна з причин занепокоєння – можливе використання технології ціанування (солей синильної кислоти). Цей спосіб надзвичайно шкідливий для довкілля, але, за словами директора КРК, технологію ціанування вони не використовуватимуть.

"Ціаніди – найдешевший спосіб вилучення золота, але з такої руди, як у Мужієво, видобути його неможливо. Там надто багато інших речовин, крім золота. Ми від цієї технології відмовилися ще у 80-х. Вона не давала потрібного ефекту", – каже пан Гожик.

Упродовж 2017-го "Карпатська рудна компанія" готуватиме Мужіївське родовище до роботи, а вже наступного року планує почати видобуток золота.

Експерт Національного екологічного центру України Владлена Марцинкевич вважає, що за підприємства такого рівня небезпеки мають відповідати власники – і швидко реагувати на всі потенційні небезпеки для довкілля та населення.

Зважаючи на занедбаний спадок минулих років у Мужієво, експерт має сумніви щодо доцільності відновлення видобутку, але підтверджує, що ціанідів не буде.

"Технологія флотації та гравітації безпечніша, ніж ціанування. Але таким чином золота добудуть менше. Крім того, залишається небезпека відвалів. Сьогодні екологічне законодавство України дуже ослаблене, а мораторій на перевірки підприємств піддає сумніву їх діяльність", – каже пані Марцінкевич.

Доктор геологічних наук Володимир Михайлов зауважує, що розробка інших українських родовищ стримується відсутністю фінансування на проведення геологорозвідувальних робіт та інвестицій.

Основна причина – недосконале законодавство, через яке інвестори бояться вкладати гроші в українське золото.