Про це пише видання "Бізнес" у статті "Україна отримала шанс на розширення експорту".
Як повідомляє видання, українська влада до 2017 року домовилися з Євросоюзом і Канадою про створення зон вільної торгівлі, і вже вийшли на фінішну пряму переговори про підписання ЗВТ з Туреччиною та Ізраїлем.
"Зараз, на останніх раундах переговорів, обговорюються так звані переліки "чутливих товарів", які і складають експортний потенціал нашої країни... Що стосується Туреччини, з цією країною вже погоджено 20 тис. з22 тис. позицій, а в перелік "чутливих" крім сільського господарства потрапила і металургія", – стверджує автор статті.
"Дійсно, в даний час ввізні мита на імпорт українського металопрокату в Туреччину діють і складають: на плоский прокат – 9-10%, на напівфабрикати (сляби і заготівлю) – 22%, на арматуру і катанку - 25-31%", – пише видання, вказуючи, що Україні випав шанс позбутися від мит в рамках угоди про Зону вільної торгівлі з Туреччиною.
У той же час, на думку експертів, лобі в особі Турецької асоціації виробників сталі виступає головним опонентом укладення Угоди про ЗВТ між Туреччиною і Україною, пропонуючи з майбутньої Угоди виключити сталевий прокат, оскільки він може зробити негативний вплив на місцеву металургію, особливо з огляду на географічну близькість двох країн.
"Мито на арматуру і катанку фактично є загороджувальної", – зазначив Сергій Поважнюк, заступник директора ДП "Укрпромзовнішекспертиза".
У той же час аналітики і гравці ринку відзначають, що турецьким сталеварам не варто побоюватися українських колег в силу декількох причин. По-перше, втрата ряду металургійних потужностей на окупованій території Донбасу в поточному році призведе до значного зниження виплавки сталі. Друге – внутрішній ринок України потребує все більших обсягів металопродукції для підтримки існуючої інфраструктури і створення нових об'єктів.
Крім того, за інформацією видання, експорт українського металопрокату до Туреччини вже демонструє стійке зниження протягом останніх трьох років.
